пʼятниця, 14 листопада 2014 р.

Люксембург-3. Брюссель

Зранку, на рейсі Будапешт - Брюссель, було достатньо українців, мета подорожі яких, судячи за все, була ідентичною з моєю.



Нарешті, трохи розшарившись по налаштуваннях фотіка, вийшло зробити нічні фотки з ілюмінатора літака, які вийшли трохи кращими за хаотичні лінії жовто-червоних кольорів)






Вже на посадковій смузі аеропорту Брюссель-Шарлеруа я, так би мовити, зустріла світанок)
В Брюсселі у мене було трохи більше, ніж півдня, на прогулянку. Тому, облазивши всі мейнстрімні та відомі місця, пам'ятки під час декількох попередніх євровиїздів та подорожей, я вирішила сходити до стадіону Андерлехта.






Далі - трошки про Брюссель. Більшість написаного - суто моя суб'єктивна думка та враження))
Про цю бельгійську столицю у мене склалась така ж сама думка, як і про Гамбург, при чому підтвердилась та, так би мовити, закріпилась вона саме після прогулянки по Андерлехту (район є однойменним з клубом).
Брюссель є дуууже гарним містом. Мені подобаються його вулички з милими дво-, триповерховими будинками, кожен з яких має свій колір, свою форму вікон, дверей, даху, з-за чого здається, що деякі провулки просто зійшли з ілюстрацій дитячих книжок. Часто складається враження, що кожен третій з них був просто втиснутий між іншими. Як в "Гаррі Поттері" - будинки розсувалися, та з'являвся новий) В той же час, більшість історичної архітектури залишилась в центрі, багато старих кварталів були знесені на користь нових побудов, так званого "Європейського кварталу". З-за історичного поділу населення міста на фламандську та франкомовну частину, так само і різниться архітектура. В цих всяких стилях я вже не шарю, але різноплановість видно неозброєним оком)
Але, як і в Гамбурзі, в цій бочці з медом є і ложка дьогтю. Навіть не ложка, а ціле відро у вигляді емігрантів (кольору дьогтю в тому числі) та іншого скаму.
Всяке г-но почало стікатись в цю столицю ще на початку 20 сторіччя. Тоді корінне населення почало переселятись в інші частини агломерації або регіони країни загалом. Тоді почали з'їжджатись мігранти з колишніх французьких та бельгійських колоній, найбільшими з яких були: Конго, Турція, Марокко. Зараз же, завдяки розміщенню організацій, типу ЄС, НАТО та всякого такого, в Брюсселі стабільний приток іноземців. Тільки за офіційною статистикою вони складають більше чверті. Неофіційну можна тільки уявити. Про що це все я...в бельгійській столиці, як і в Гамбурзі, мені не захотілось залишатись на більш тривалий час))

Не знаю вже, який в Брюсселі розподіл районів а градацією кольору населення, але, як виявилось вже після подорожі, Андерлехт - найбільш "емігрантський". Мабуть, тільки кожна 5 чи 6 жінка виглядала нормальною, всі інші - негритоски, мусульманки, ще якась х-ня (і обов'язково з дитячими візками або з парою дітей).
Типовий склад маршрутки, на якій я під'їжджала до стадіону: 2/5 негрів, 2/5 мусульман, 1/10 жидів та 1/10 нормальних людей (серед яких половина - пенсіонери, половина - туристи). Хоспадє, я навіть бачила негритоску-мусульманку.










Вхід всередину був зачинений, але походила ззовні та повіддирала пару стікерів в колекцію)



"І Аякс, і Манчестер Юнайтед, і Реал, Андерлехт, Ліверпуль..."


До речі, в Бельгії Андерлехт - найтитулованіший клуб.








Сам район, не зважаючи на населення, виглядає гарно)





Площа Гранд-плас - центр міста, яка вважається однією з найгарніших (якщо не самою) в Європі.
Кожен з будинків навколо побудований в 17 столітті, належав тоді певній гільдії та має свою назву)
Найвища будівля - мерія - Брюссельська ратуша.


















На вулицях міста вже потрохи почались прикрашання до Нового року, тому зустрічались різні вогники та гірлянди.



Здається, що скоро серед манекенів відсоток білих буде більше, ніж серед населення) Хоча ні - тоді їх замінять, щоб все було толерантно.







А цей стікер я приліпила десь місяців 10-11 назад)












Погулявши вуличками до ночі, я пішла в Мак в центрі міста чекати на свій рейс.
Для того, щоб сісти на бус, мені треба було підійти десь о 5:30-6 на зупинку неподалік центрального залізничного вокзалу. Найдешевший хостел знаходився в іншому районі, кілометрах в 5-6, тому я вирішила почекати в МакДаку, який працював цілодобово та знаходився в 15 хвилинах пішки від потрібної мені зупинки.
Саме там почались пригоди, якими запам'ятався виїзд. Але про це вже в наступній порції літер)

Немає коментарів:

Дописати коментар