Зранку було якраз достатньо часу, щоб зібрати речі та ще раз неспішно пройтись затишними вуличками цього чудового міста. До буса я прийшла трохи не першою, тому встигла зайняти місце на другому поверсі прямо перед склом - весь недовгий шлях відкривався чудовий вид)
Цього разу в Брюсселі автобус їхав через якийсь престижний район, в якому, як я зрозуміла, знаходились різні круті установи, офіси міжнародних та європейських компаній та всякі такі будівлі - мігрантів там майже не було)
Не могла не зафоткати цих крутих собак)
В той же день в Брюсселі грали бельгійці та вельси, тому містом гуляло багато людей на різних кольорах. Можливо, якби був час та недорогі квитки, я би і сходила, але якраз під час гри мені треба було йти в відділок - забирати телефон)
Цей поліцейський офіцер, який мені писав, сказав, що мені треба бути прийти після 7 вечора та запитати іншого працівника. На вході в відділок я через скло пояснила, хто мені потрібен, та мене впустили. Цей поліцай там працював, але на поточний момент його не було на дільниці, тому мені довелось чекати десь годину. Всередині все виглядало от точно, як в мусарках в кіно. Ніяких обдертих стін чи чогось такого, все нове або виглядає таким. За ту годину, що я там сиділа, не побачила жодного жиртреста, який вистачає у нас. До речі, з не-європейців проходив тільки один негр - і все) Врешті решт, задовбавшись чекати та прочитавши главу в електронній книжці, я попитала, що, може, хтось інший зможе допомогти. Тоді якийсь чувак сказав, що мені треба було звернутись одразу) Хвилин за 10-15 вони знайшли пакет, в якому була моя мобіла.
Я ж думала: "ого, тут мусора працюють, я не залишила жодних даних або контактів - а вони знайшли мій телефон". Виявилось, що вони знайшли його просто на вулиці - мабуть, для місцевої гопоти смартфон з розбитим екраном, українською розкладкою та непідвласним нікому життям (а він і справді живе своїм життям - вмикається та вимикається, коли заманеться) не здався найліпшою здобиччю. Але, на жаль, вже без сімок. Всі номери були збережені на телефоні, а в браузері були адреси сторінок (паролі, звісно, поміняла) - так і знайшли.
За цей час апарат вже встиг розрядитись, а, чи законно було фоткати в відділку все дзеркалкой, я не знала. Тому, звідти фоток немає, але залишились папери з показами та іншими формальностями, які мені віддав наостанок працівник. Побажавши наступного разу уникати витягнутих телефонів в Маку, мене відправили на всі чотири сторони, не запитавши ніяких грошей (міжнародні дзвінки, все-таки були))
Біля входу стояв стенд, на якому були різні брошурки, на кшталт, як убезпечити квартири від крадіїв та всякого такого, та журнали з різноплановою інфою, типу культури-спорту-афіші-останніх подій, які можна було почитати, очікуючи своєї черги чи ще чогось.
В центрі була вже купа бухих бельгійців та вельсів. Хто - після трансляції, хто - після гри) Подзвонити мені з телефону так і не вийшло з-за відсутності сімок, тому я поспішила в хостел, щоб відписатись через інет.
Немає коментарів:
Дописати коментар