Ми планували встати рано зранку, щоб шляхом встигнути заїхати на Синевір. Зібрались ми, звісно, трохи пізніше, ніж хотілось, але ще не втрачали надії туди потрапити.
Вид з вікна)
Зібравши речі, ми рушили в сторону виїзду з села, до траси, щоб застопити машину.
Місцева арена. І от нащо, питається, возити багатьох дармоїдів на збори у всякі Австрії/Швейцарії, коли в Рахові такі чудові краєвиди навколо стадіо)
Стояли ми десь з півгодини, зупинився якийсь чоловік на мікробі, який підкинув нас до Ділового.
Значну кількість шляху їхали вздовж річки, з іншого боку якої була вже Румунія)
В Діловому ми подивились, що машин їхало дуже мало, багато з яких були заповнені, тому, постоявши ще деякий час, під'їхали до Хуста рейсовою маршруткою.
Але не зовсім до Хуста. Сплутавши повороти, ми вийшли раніше і пиляли ще кілометра 3 пішки. Шляхом знайшли смачні яблука)
Дійшовши до Хуста, ми вирішили не їхати рейсовим автобусом, а знову піти ловити попутки.
Спершу все було ок, шляхом ми наїлись шовковиці та смачнющої вишні. Але, як виявилось потім, краще нам було їхати бусом. Ті нещасні 180-200 км ми стопили цілий день)
Спершу ми блукали Хустом, бо вказівники були розміщені якось рагульно. Вийшовши на трасу, пару разів під'їжджали від села до села по 2-6 км. І вже потім, коли ми не встигали ні на який Синевір та вирішили прямувати на фест, нам пощастило з мікробом, який підвіз нас аж до самого підніжжя гори, на якій було наметове містечко.
Коротше, стоп на Закарпатті трохи кращий, ніж зовсім фіговий.
Вже на під'їзді побачили, що приїхали вірно (за кількістю туристів, угашених та народних піснях про путіна).
На підході до наметів вже повним ходом будувалась нічна ватра.
Трохи піднявшись, ми помітили прапор КПІшного табору, до якого і попрямували.
Привітавшись, розклавши речі та намет, пішли за водою до річки-джерела та подивитись, що до чого.
Наметів було дофіга самих різних. Деяка кількість людей була ще з самого початку (фест тривав чи то з 1го, чи то з 2го числа), вони відрізнялись не тільки угашеністю, а й капітальним таким житлом - з, наприклад, кам'яними пічками або якимись напів-кам'яними наметами з дахами з целофану)
Найнебезпечніший бандерівець) Готує підступну пастку москалям, не інакше.
Нашвидку поївши, ми пішли вниз, де вже розпалили ватру.
Коли я читала опис фесту, то очікувала, що варта - це буде якесь невеличке полум'я, типу того, на якому готують їжу. Але, спустившись вниз, побачила величезне багаття, розміром, мабуть, з три поверхи. Навколо нього було багато трюкачів з вогнем, таких собі "шаманів" з барабанами та інших.
.jpg)
Багаття це дуже добре було побудовано та горіло доволі довго. За мною стояли якісь хлопці, які в розмові між собою казали, що за всі роки що вони були, ватра рано чи пізно обвалювалась, а ця стоїть нормально. Мене вистачило, щоб погуляти біля полум'я годину-півтори. Тож, наробивши фоток, посидівши, я повернулась до нашого табору, де дехто ще гуляв, а дехто вже давно спав.
Немає коментарів:
Дописати коментар