День 5, 9.11
Цього євровиїзду, в останній наш день в Європі, зранку був переліт між Міланом та Краковом. Тож, вставши ще затемно, ми пропрощалися з хлопцями, які нас вписали, та ще освітленими променями ліхтарів вулицями Мілана пішли на автобус до аеропорту, який відправлявся від центрального вокзалу. Долетівши без пригод до Кракова, ми знову розійшлись різними маршрутами.
А тим часом, мені вже добре давали про себе знати застуда, отримана в Свердловську, відсутність з собою інших ліків, окрім терафлю, дощ в Будапешті та прогулянки нічним Берном. Тому, з гайморитом і температурою, під час посадки на літак в Мілані, взагалі було бажання поїхати з Кракова найближчим автобусом до Львова, аби відлежатися та полікуватись там нормально хоч ніч перед Луцьком. Проте, після прибуття в Польщу, бажання погуляти новим, так би мовити, незвіданим містом виявилося, все ж таки, сильнішим.
У мене було декілька варіантів, як повернутись до Львова, щоб встигнути на виїзд в Луцьк. Можна було їхати тягою/автобусом через Медики, Пшемишль, потім пішки переходити кордон та знову їхати декількома маршрутками – це виходило дешевше, ніж прямим, рейсовим бусом, але набагато довше за часом (потрібно було виїзжати вже вдень). Але я подумала, що, можливо, ще нескоро буду знову в Кракові, та краще взяти квиток на автобус – десь біля 10 вечора він виїзжав з автовокзала та о 6 ранку (на практиці вийшло навіть раніше) повинен був бути у Львові. Тож, я вирішила попрямувати до вокзалу через старе місто, купити квиток та вже потім йти далі. Проїзд від аеропорту до центру був найдешевшим серед всіх міст – біля 2 злотих.
На стадіон Вісли, на жаль, заїхати не вдалося, він знаходиться доволі далеко від історичного центру міста. Дорогою, у вікно я помітила арену Краковії та вирішила вийти раніше. Але, на жаль, вхід туди був зачинений, стадіон вдалося подивитись тільки ззовні.
Як я зрозуміла, меморіальна табличка чи просто пам"ятка Едварду Цетнаровскі (як каже Вікіпедія, представник Краковії, перший президент Польського футбольного союза).
Старе місто знаходилось недалеко, тому далі я вирішила прогулятись пішки, шляхом зайшовши в супермаркет (ціни, на відміну від швейцарських, вже більше були схожі на наші, та можна було взяти щось нормлальне)).
В спальних районах Кракова (принаймні, конкретно в цьому) вже більше відчувалось сусідство з пострадянськими країнами (чи як це назвати) – будівлі були не тільки «європейського» стилю, але й було в них щось і схоже з, так би мовити, міською архітектурою східніших країн) Вони вже не виглядали такими собі різнокольорово-іграшковими, а зустрічалось більше непоказних, сірих п'яти- та багатоповерхівок. А разом з невеличким дощем, то, взагалі, виглядало зовсім похмуро.
Я швидко дійшла до «кордону» старого міста.
Вже на підході архітектура, будівлі змінились на більш старовинні та гарні, всі вулиці були вимощені бруківкою. Якщо центр Берна, наприклад, незважаючи на наявність історичних пам’яток, мав більше іграшковий вигляд (з охайними будівлями, вікнами зі ставнями та квітками на підвіконнях), то від старої частини Кракова віяло якоюсь таємничністю та загадковістю. Здається, що саме в таких місцях народжуються різні стародавні казки та похмурі легенди)) Якщо вже проводити такі аналогії, то атмосфера серед щільно посаджених будиночків в столиці Швейцарії мені чимось навіювала веселі дитячі історії Астрід Ліндгрен (хоч там і Швеція), а старовинні забудови центру Кракова - містичні твори По)
Якийсь собор (церква) шляхом
Всередині - нічого цікавого
Вулиці старої частини міста
Міська школа
На задньому фоні - купол костела святої Анни
Площа Щепанська (Szczepanski) - святого Стефана - друга за розміром площа в Кракові.
Костел святого Марка, в реалі виглядав набагато краще та красивіше, ніж вийшов на фотці
Навчаючись у київській політехниці, я не могла пройти мимохідь і не подивитись на корпуси та студмістечко краковської)
Не знаю, яка краковська політехніка в плані якості освіти, але ззовні, чесно кажучи, до КПІ з його парком, білками та головним корпусом, схожим на Хогвартс, ну точно не дотягує) Сповнившись ще більше гордості за рідний виш, я попрямувала далі.
Малюнки в переході в сторону вокзалів
Пройшовши старими вуличками, я вийшла до вокзалу. А, точніше, до вокзалів, бо у Кракові вони знаходяться зовсім поруч: виходиш з автовокзала – потрапляєш на залізничний. Придбавши квиток на автобус до Львова, я до вечора рушила гуляти містом та оглядати місцеві пам’ятки.
Площа біля вокзалів з великим ТРЦ "Galeria Krakowska"
Сквери та вулиці старого міста
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (ще називається Маріацький костел)
Посутеніло доволі рано, а у вогні ліхтарів Краков став виглядати ще чарівнішим. Як не дивно, мені центр міста став здаватись якимось менш похмурим та більш жвавим (ну або, просто, ввечері повиповзали всі туристи та місцеве населення)).
Головна площа міста (Площа Ринок).
Ратуша, а точніше - вежа, яка від неї залишилась після пожежі.
Поблукавши вуличками пару годин, я попрямувала до Вавельського замку – одного з найвідоміших місць в Кракові, можна сказати, одного з символів Польщі.
Підхід до замка. Сам він розташований на пагорбі над Віслою.
Судячи з усього, для його відвідування зсередини вже було запізно, тому я просто прогулялась прилеглою територією, звідки були чудові краєвиди на місто
Коли вже попрямувала до вихода, то якийсь охоронець підійшов, щоб показати напрямок до нього та дуууже тонко натякнути, що замок зачиняється зовсім рано).
Торгівельна зала Суконні ряди, яку побудував Казимир Великий ще у 14-у сторіччі.
Головна площа з трохи іншого ракурсу.
Того вечора на ній було багато лотків, на яких продавали квіти та різні сувернірні вінки. Можливо, це у них відбуваєтсья завжди, можливо, був чи то ярмарок, чи то продаж до якогось свята, але у мене всякі такі вінки асоціюються із цвинтарем, тому якось не було бажання взяти подібний сувенір додому))
На зворотній дорозі я випадково помітила якесь невеличке кафе з відносно низькими цінами та, як виявилось, нормальними порціями, і, поївши, нарешті, гарячого, непоспішаючи пішла в сторону вокзала.
Флоріанські ворота (флоріанська брама) - єдині ворота, які зберіглись, із стіни, якою був оточений Краков (всього їх було 8).
Ця польська мова))
Впродовж всього дня був невеликий дощ, який то вщухав, то починався знову. Надвечір погода вже більше псувалась, але і до вокзалу залишалося вже геть нічого)
Погулявши дорогою ще трохи та зайшовши в супермаркет за сувенірами, я прийшла до вокзалів якраз вчасно, щоб знайти автобус та зайняти місце.
ТРЦ зсередини, нічого незвичайного
До речі, у Польщі (принаймні, у Кракові) в звичайних рейсових автобусах (на 50 осіб) немає фіксованих у квитках місць – яке зайняв, на тому і їдеш.
Залізничний вокзал
Автовокзал
Тож, хвилина о хвилину автобус виїхав до Львова. Сказати, що кордон пройшли непомітно - не сказати нічого). Коли пришов час його перетинати, то не потрібно було виходити назовні чи показувати речі, їх, навіть, не "обнюхували" з собаками. Просто зібрали та потім роздали паспорти.
Таким чином, наступного дня о 5-6 ранку я вже була у Львові, звідки прямувала маршрутка на наступний виїзд в Луцьк :)
Немає коментарів:
Дописати коментар