Гейропа. У них свій акаб
Погода була на вулиці, наче це закінчувалась весна, а не була друга половина осені. Сонечко світило так, що, якби птахи цього дня летіли у вирій, то вони б повернулись та почали співати. Я тільки пораділа, що вдягнула кроси замість ботів.
На мапі будівля позначена церквою якогось святого. Не знаю, що то за святий, але споруда дуже гарна.
Нова ратуша. Саме в цій будівлі працює міська влада. Там, де знаходяться годинник-куранти, об 11 годині розігрують виставу. Але я про це не знала, тому пішла далі)
Також в місті є ще стара будівлі міської влади, яка вже використовується за іншим призначенням.
Національний театр, в якому розміщена опера. Мюнхенська опера, за багатьма думками, вважається найбільшою в Німеччині. Трупа була заснована ще в середині 17 сторіччя. Зараз в ній працює доволі багато різних відомих діячів.
Мюнхен мені чимось нагадав Відень - так само багато різних пафосних та химерних будівель. Але вони доволі достатньо розбавлені звичайними середньостатистичними конструкціями житлових приміщень, тому якось не давлять своєю величчю.
Прийшовши на місце, яке було вказано на hitchwiki, я побачила ще одну дівчину. Як виявилось, вона діставалась Берліна, і до певного повороту траси у нас був однаковий шлях, тому і вирішили їхати разом. Ділянка дороги була така, що, по суті, там не можна було стопити, але потік транспорту був відмінний та було достатньо місця для зупинки, тому, як правило, час очікування не був достатньо довгим, щоб приїжджали поліцаї)
Ми з нею не стали виключенням, і вже хвилин за 10 зупинилась машина.
Хлопець підвіз нас десь з половину шляху між Мюнхеном та Нюрнбергом, висадив на повороті та поїхав в якесь село.
На тому в'їзді до автобану, в принципі, було нормальне місце: машини пригальмовували, та було, де зупинитись. Ми простояли хвилин 20-25, та дівчина сказала, що трохи раніше, до повороту, як їй здавалось, було би краще. Я ж залишалась при своїй думці, тому вона вирішила піти туди сама.
Машин було не так, щоб дуже багато. Я простояла ще хвилин 15, аж, бачу - їдуть поліцаї.
Невеличка преамбула. Влітку ми зі знайомим стопили через Німеччину. Зовсім випадково вийшли на автобан - просто завтикали. Нас висадили біля маркета, та ми вирішили трохи пройтись "до траси", забувши, що німецькі траси - не такі, як у нас. Тоді ми простояли пару годин. Звісно, що ніхто не зупинявся на автобані. Тільки пару водіїв привітали клаксоном, а один зіганув)) До нас під'їхали поліцаї, та сказали, що повинні були би нас оштрафувати, але "йдіть вже так звідси".
Тож, я відразу думаю, що ж таке - наче стопити дозволено, стою не на автобані. Чоловік з жінкою запитали документи, звідки-куди-нащо їду і всяке таке. Звісно, казати про футбол, я подумала, краще не треба, тому пояснила подорож зустріччю з друзями. Вони щось порадились за закритим вікном (та і з відкритим я, все одно, нічого би не зрозуміла німецькою), передивились візи та штампи та сказали сідати в машину. "Ну все", - думаю, - "з'їздила на мячик". "Погуляли, відпочили, весело було" (с) А.
Але, як виявилось, вони мене просто вирішили підкинути до заправки/стоянки))) Типу "тут стопити можна, але не дуже безпечно".
Біля заправки вже хвилин за 15 зупинився якийсь румун, який мене підкинув до вокзалу в Нюрнбергу (їхав на машині, а не на конях). Англійську він був не бум-бум, тому довелось використовувати гугл-транслейт, щоб пояснити пункт призначення.
Ще коли була в Мюнхені, то скидувала в "Записки Динамівця" фотки з табличками для стопу, типу "#хохлинавиїзді" і всі справи. Тоді Ж.хтось скинув мій пост, та він написав, що зможе, якщо що вписати в Нюрнберзі. Але я вже того дня хотіла (сподівалась) дістатись кінцевого (на поточний час) пункту призначення, тому просто порозпитувала, звідки з Нюрнберга їдуть на північ. У Ж. був вільний час, тому він вирішив під'їхати та показати місце. Багато часу на екскурсію містом не було, тому заїхали на місцевий стадіон, який був за шляхом, та заодно порозповідали один одному про виїзди. Коротше кажучи, такої розкоші як собаки та виїзди за 20 грн в Німеччині немає)))
Трибуна Цепеліна - головна трибуна Рейха, на якій з'являвся фюрер.
На тій парковці, яку показав Ж., в Нюрнбергу зазвичай шукають водіїв чи попутників. Та поряд - виїзд на автобан.
Я чекала десь хвилин 20-30, коли до мене підійшов хлопець, сказавши, що їде до Гамбурга через Ганновер. Бус з Нюрнберга до Ганновера коштував десь 22 євро, а він хотів 30. Сказавши, що в мене є тільки 10 євро - сторгувалась до такої ціни. Все одно, йому не було інших попутників.
У мене майже всі гроші були на картці, а налом тільки 15 євро (купюрами по 10 та 5) та десь 3,8 копійками. Заздалегідь приготувавши 10-єврову купюру, я її засунула кудись в кишеню та не могла знайти, тому розплатилась з ним купою монет)))
Висадив він мене на станції, яка була неподалік від окраїни міста та автобану, на якій мене хвилин за 15 підібрав Д.
Немає коментарів:
Дописати коментар