Вокзал знаходився не зовсім в центрі міста, тому я довго шукала на мапі своє місцезнаходження. Знайшовши, пішла в сторону центра. Майже відразу трапився якийсь парк.
Прогулявшись вулицями, я швидко дійшла до центра, точніше до чогось типу центральної набережної. Біля неї знаходилась церква святого Миколая (або Ніколаса по-їхньому) та декілька інших старовинних костелів та соборів (не знаю, що вже то за пам'ятки). На парапеті біля води сиділо багато молоді, а вся вулиця вздовж каналу була забита кафешками (але курво так і не знайшла ніде нормального вай-фая).
Там же в центрі знаходиться одна з трьох веж-дзвіниць в Генті (найвища). Якщо не помиляюсь, ще одна межує із собором святого Миколая, остання - з якимось іншим.
А далі, неподалік від каналу, я надибала на книгарню. Оооо, яка це була книгарня....я такі бачила тільки в кіно)) Заходиш в приміщення, а там всюди полки з потриманими книгами різної давнини та юзаності, стопки з них просто на полу, на сходах, які ведуть наверх, на стільцях, а через вікно падають промені сонця, через які видно де-не-де пил, який кружляє у повітрі. А на касі сидить дідусь в окулярах, який сам щось читає) Коротше, я там зависла десь на годину. Здавалось, що у кожної книги, яку брала в руки, є своя історія, таємниці її хазяїв, які вона тримає в собі.
А далі, за деякий час, я знайшла місцевий Мак, з другого поверху якого відкривався вид на площу з різними крамничками.
Погулявши ще трохи містом, я попрямувала на транспорт до аеропорту, де планувала заночувати.
Після Брюгге, Гент здався більш шумним та метушним, але все одно не дотягував до Брюсселя за цим. Центральна площа та історичний центр схожі, а от прилеглі до них частини та вулиці вже не мають тієї чарівності, що попереднє місто мого маршруту.
Немає коментарів:
Дописати коментар