Валенсія-4. Валенсія (25.02.14)

Мій рейс з Брюсселя до Валенсії був десь біля обіду. Щоб не витрачати гроші на хостели, які в Бельгії в два рази дорожче за інші країни, я вирішила переночувати в аеропорту. Навчання в універі для мене ніхто не відміняв через виїзд в Іспанію, тож я півдня сиділа з ноутом та займалась корисними речами)

Була чудова погода - я змогла пофоткати і місто, і всякі хмарки)

Метро в Валенсії йде в місто прямо від аеропорту. Саме місто розбите на 4 "зони", а ціна на квиток залежить від того, як далеко їхати. Ще одна фішка їх метро - потрібно прикладати квиток (там вони всі картонні, як проїзні) на виході зі станції. Тобто, якщо немає квитка, то не вийдеш))

Коли я приїхала в центр міста, на вулицях вже було темно.

Хостел знаходився в історичному центрі, тож я закинула речі та пішла гуляти.

Міський ринок. Казали, що там доволі гарно (наскільки гарно може бути на ринку)), цікаво погуляти, але він рано зачиняється (якщо не помиляюсь, десь о 12 дня), тому я що наступного дня, що в день гри не встигла на нього потрапити.

Валенсія повністю виправдала мої очікування про країну. Це була саме така типова Іспанія, як я її і уявляла або бачила в кіно чи на фотках: мандарино-апельсинові дерева, вузькі вулички, балкони, кафешки та вуличні торговці.

Арена для кориди. Всередину так і не зайшла.

Після прогулянки містом я повернулась в хостел, думала на тому день і закінчився. Але ні))
По хостелу в кімнаті я ходила в футболці "Волю Павліченкам", і чувак, з яким у нас були сусідні кроваті, почав розпитувати, хто це такі, що з ними трапилось і т д. За один-два дня до цього підписали указ (чи як воно там називається) про їх звільнення, тож я коротко розповіла про ситуацію, що зараз з ними вже повинно бути все ок. Коли він дізнався, що я з України, то почав розпитувати, як ситуація і все таке інше. Виявилось, що сам чувак з двіжухи Наполі, навіть показув свої фотки з Дніпра з банером "Днепряне", коли вони там грали в єврокубках.
Після питання "як я відношусь до євроінтеграції, що через неї таке коїться в Києві", я зрозуміла, що закордоном все, що у нас відбувалось подавалось трохи в іншому світлі. Тому я ще десь з годину розповідала та відповідала на питання, що у нас коїться, про розгони студентів (власне, з чого все почалось), про катування, снайперів, міністрів та уряд імбіцилів, намагання видалення певних сторінок історії з підручників, силові дії в Криму (тоді ще референдуму не було) та стереотипи східно-південної частини населення щодо заходу/биндерофашистів/рассєїспасітєля, перемир'я ультри, переслідування та зливи баз з адресами та інфою та ін. А ще було питання, чи то правда, що в Україні приходять до влади фашисти)) Але після розповідей про відсталість деяких представників влади, що екс-прем'єр-міністр України не знав української мови та що у нас розуміють під "фошизмом", все стало на свої місця.
Як виявилось, окремі представники неапольського двіжу (Fedayn 1979) давно хотіли зробити банер на підтримку українській ультрі, але, як я зрозуміла, не мали контактів та достовірної інфи щодо становища, участі тих чи інших рухів. Тому після нашої розмови це питання вирішилось) Та і взагалі, чувак виявився цікавою людиною - вже два роки подорожує Європою та веде сайт про це, тому ми обмінялись контактами, і на тому мій день скінчився.