Валенсія-7. Барселона (28.02.14)

Моя тяга до Барселони відправлялась з Валенсії вже десь о 5 ранку наступного дня після гри. Хлопці з Німеччини вписали мене до себе в хостел, де я ще трохи поспала перед відправленням. Потрібний мені вокзал знаходився майже в історичному центрі, тож, я прийшла вчасно, чого не можна сказати про тягу. Спершу на табло з'явилась об'ява, що тяга затримується на 15 хвилин. Окай, я зачекала. За 20 хвилин ця об'ява зникла - і все. Я вже почала хвилюватись, щоб не довелось викидати зайві гроші на нові квитки (ну а раптом я щось не туди пішла, десь провтикала). З працівників вокзалу були тільки чуваки, які перевіряють та прибирають тяги по прибуттю, тож я пішла до них. На жаль, англійською вони ні в зуб ногою, а я так само іспанською, тож порозумітись нам було важко, допомогли квиток, тикання пальцями на табло та фрази "Валенсія - Барселона". Якийсь чоловік в манишці кудись сходив, і, повернувшись, показав, типу "все ок, заспокойтесь". І дійсно, хвилин на 40 пізніше за зазначений у квитку час тяга прийшла. Всі місця біля вікон були зайняті, але і дивитись особливо нічого було, тож, я заснула на пару годин.
Коли я прокинулась, вагон помітно спустів, можна було сісти та пофоткати навколишні краєвиди з вікна.
Того ранку у потязі Каталонія зустріла мене неймовірним світанком! Такі пейзажі я раніше тільки бачила в кіно чи на фото. Яскравий, різнокольоровий небосхил з рідкими хмарками у сукупності з то узбережжями, то нетрями, то пальмами почергово.

Нарешті я прибула на два дні в столицю Каталонії.
На відміну від деяких моїх інших знайомих, які палко підтримають ти чи інші команди іноземних ліг, у мене таких фаворитів немає. Але серед інших клубів імпонує Барса. Тому досить довго хотіла потрапити, подивитись на Камп Ноу. Як тільки опинилась в цьому місті, то в той бік і рушила.

Нарешті я дійшла до цього стадіону. До цього моменту мене повністю розчарувала Барселона як місто, а по прибуттю розчарував і Камп Ноу.
Щодо Барси - звичайний великий мегаполіс: з широченними автошляхами, великою кількістю багатоповерхівок, людьми, які кудись біжать та поспішають. На фоні типовоіспанської Валенсії, яка просто уособлювала Іспанію, якою я її уявляла, Барселона помітно програвала.
Тепер щодо Камп Ноу. Всередину стадіону я не стала заходити - 17-20 євро за "екскурсію" не хотілось витрачати, як би я не імпонувала Барсі. Але ззовні він здався доволі сірим та непримітним.

Якось не уявляється, щоб в Україні квитки за воротами на гру Динамо-Маріуполь продавали по 19 євро)) У нас весь сезон дешевше коштує.

А от фан-шопу потрібно віддати належне (як, в принципі, і більшості європейських).Чого я тут тільки не побачила, окрім стандартних магнітів та гральної форми)) Товари для дітей, немовлят,  іграшки, термоси, чіпси, печиво, усякі речі для школярів, типу портфелів, пеналів та ін, коротше, просто все-все-все, що можна тільки уявити чи побажати мати з емблемою улюбленого клуба.

Подивившись на стадіон, я попрямувала в центр в сторону хостела, щоб закинути речі та гуляти далі.
А, ще Барселона мені не дуже сподобалась в плані розміщення різних пам'яток) На різних "туристичних" виїздах я не люблю користуватись транспортом - завжди цікавіше прогулятись пішки, подивитись на місцеве населення, вулиці, життя міста, особливо, якщо це випадає будній день, та гуляє небагато туристів. У більшості міст, в яких я була, все розміщено, якщо не в центрі, то недалеко від нього. А в Барсі же все, що варто подивитись, знаходиться на нормальній відстані одне від іншого. Саме з-за цього я і не встигла до деяких місць, які планувала подивитись (але я не втрачаю надії, що колись ще приїду туди на виїзд на, наприклад, фінал ЛЧ))).

Як я вже писала, доволі багато багатоповерхівок, бізнес- та торговельних центрів.

Йдучи до хостела, знову пройшла мимохідь залізничного вокзалу. До речі, за моєю експертною думкою, всередині все розміщено доволі безладно. Декілька разів потрібно була довідка, так от обидва рази шукала її довго.

А це вже центр міста, площа недалеко від Національного музею мистецтв Каталонії. Маркетологи - левел 100500, мені було доволі важко знайти ракурс, щоб зафоткати музей з площею без величезної реклами макаронів (чи чогось такого).

Кавалочок типової Іспанії. В Барселоні цих дерев значно менше, ніж в Валенсії.

Будинок Бальо, творіння Гауді, всередині не була.

Вже закинувши речі в хостел, рушила в центр міста.

Десь там далеко на горизонті - Тріумфальна Арка.

Містом вистачає таких от велопрокатів.

Парк недалеко від Арки.

+17 - типова іспанська ніч кінця лютого місяця))
Так як ще було доволі багато часу до ночі, то я вирішила прогулятись в сторону узбережжя.

Наступного дня, коли вдень піднялась на гору на задньому плані, дууууже пошкодувала, що не пішла туди ввечері. Вид на вечірнє місто, мабуть, звідти просто неймовірний. Але піднятись туди ввечері буде ще одним пунктом на випадок виїзда на фінал ЛЧ в Барсу)
На відміну від багатьох інших європейських міст (або я там була не в той час, або просто була п'ятниця), в Барселоні ввечері по бульварах, біля узбережжя гуляло багато місцевого населення.

Десятки яхт, човнів, суден різного розміру, пришвартованих недалеко від берега з направленими паралельно доверху в небо щоглами виглядали дуже гарно. Принаймні, для мене щось таке, що зачаровує в цьому було. В Валенсії я такого не бачила - порт, до якого вийшла ввечері, був значно більший, ніж цей, та "транспорту" було менше.

Пам'ятник Колумбу з барельєфами з різними іншими постаттями, які причетні до його подорожі до Америки та з різними картинами з неї.

Фотка з площі Іспанії з іншого боку. Реклама макаронів вже не потрапляє, але і музей, на жаль, також)
Арена-торговельний центр з кафешками. Не гуглила, але мені здалось, що подудована з закосом під арену для биків)