Білорусь
Вільнюс
Рига
Поки їхали, хлопець трохи порозповідал про життя в Естонії та про себе (shame on me, але я не пам'ятаю, як його звуть). До речі, спершу він англійською запитав, як ми ставимось до кацапів та чи ненавидимо всіх їх) А потім вже запропонував спілкуватись російською, бо знав її краще, ніж англійську)
Як виявилось, він і сам любить подорожувати. Хоча, це вже можна, мабуть, і не писати кожного разу - всі, хто нас підбирав або вписував, любили подорожувати також. Хтось більше, хтось менше, хтось з комфортом, хтось в наметах та стопом - але всі поголовно) Так от, на той момент він працював водолазом. Наскільки зрозуміла, то виконував різні ремонтні роботи під водою. Сам він вчився в Норвегії, та багато подорожував стопом, коли був студентом. Із введенням в обіг євро-валюти в Латвії все помітно подорожчало, ціни західної Скандинавії для нього також були високі. Як нам, коли заїжджаємо західніше Польщі чи Угорщини. Тому він їздив закуплятись в Швецію, а під час подорожей стопом підробляв на всяких віноградниках та інших схожих місцях.
В'їзд до невеличкого селища, в якому був цей кемпінг (точніше, просто місце, бо платити не треба було) був доволі непримітний. Ми трохи поблукали стежками та виїхали до галявини, на якій вже було до 10 наметів мінімум (не тільки його знайомі, а, загалом, різні відпочиваючі) та достатньо машин.
Від галявини спускалась дробина до пляжу з неймовірним заходом сонця та краєвидом. Ми швидко поставили намет та пішли, нарешті, плавати.
Загалом, на вулиці було прохолодно, ми ходили в теплих кофтах. Але яке ж було здивування, коли виявилось, що вода була як парне молоко)
Як нам пояснили, то її стан залежить не від температури повітря, а від течій. Тобто, при, наприклад, градусах 20-25 ззовні, море може бути теплющим)
Дув вітер та вода була доволі бурхливою, з хвилями, які заважали просто так лежати на спині
Як з пафосом попрати футболку? Скупатись в ній в Балтійському морі)
Загалом, біля берега море було неглибоке, мені потрібно було зайти доволі далеко, щоб вода була по шию. Хоч дна і не було видно, але тільки з-за хвиль - так вода була чистою. Тільки ближче до мілководдя траплялось багато водоростей. І ніяких медуз, яких так багато у нас на півдні!)
Трохи реклами wbc-шопу)
Як я вже казала, захід був неймовірний! В Прибалтиці похмурна погода - це нормальне явище, хмари були більшість нашого перебування там, тому фотки виходили гарними)
На пляжі до нас підійшли познайомитись один з друзів латвійця. Хлопець був з Британії. Ранком наступного дня він ще з двома прямували до Таллінна на паром та запропонували нам одне вільне місце в машині. Ми і погодились, з розрахунком, що хтось один поїде, а інші двоє будуть стопити. Британець же порозпитував нас про справи в країні та розповів, що колись був в Києві та їздив в Чорнобиль.
Накупавшись вдосталь, Коля з Бородатим пішли вже до намету, а я повернулась на пляж - ще погуляти та пофоткати.
Як посутеніло, компанія покликала нас до себе до вогню) Виявилось, що, окрім британців, там ще були дівчина-полячка, американка та ще звідкись (вже не пам'ятаю). Посидівши трохи там та поспілкувавшись, ми почали звертатись до себе, спати. Тут нас обрадували британці, сказав, що зможуть все-таки підкинути всіх трьох) Тож, наступного дня нам всім потрібно було вставати о 6 ранку.
Як я вже писала, один латвієць нас підібрав вже після 6-ї вечора та запропонував залишитись переночувати в кемпінгу кілометрів за 50-60, де вони відпочивали з друзями. На морі цього літу я так і не відпочивала нормально, тому, хоч і не мала купальника, зраділа випадковій можливості поплавати. Тим більше, в Балтійському морі!
Поки їхали, хлопець трохи порозповідал про життя в Естонії та про себе (shame on me, але я не пам'ятаю, як його звуть). До речі, спершу він англійською запитав, як ми ставимось до кацапів та чи ненавидимо всіх їх) А потім вже запропонував спілкуватись російською, бо знав її краще, ніж англійську)
Як виявилось, він і сам любить подорожувати. Хоча, це вже можна, мабуть, і не писати кожного разу - всі, хто нас підбирав або вписував, любили подорожувати також. Хтось більше, хтось менше, хтось з комфортом, хтось в наметах та стопом - але всі поголовно) Так от, на той момент він працював водолазом. Наскільки зрозуміла, то виконував різні ремонтні роботи під водою. Сам він вчився в Норвегії, та багато подорожував стопом, коли був студентом. Із введенням в обіг євро-валюти в Латвії все помітно подорожчало, ціни західної Скандинавії для нього також були високі. Як нам, коли заїжджаємо західніше Польщі чи Угорщини. Тому він їздив закуплятись в Швецію, а під час подорожей стопом підробляв на всяких віноградниках та інших схожих місцях.
В'їзд до невеличкого селища, в якому був цей кемпінг (точніше, просто місце, бо платити не треба було) був доволі непримітний. Ми трохи поблукали стежками та виїхали до галявини, на якій вже було до 10 наметів мінімум (не тільки його знайомі, а, загалом, різні відпочиваючі) та достатньо машин.
Від галявини спускалась дробина до пляжу з неймовірним заходом сонця та краєвидом. Ми швидко поставили намет та пішли, нарешті, плавати.
Загалом, на вулиці було прохолодно, ми ходили в теплих кофтах. Але яке ж було здивування, коли виявилось, що вода була як парне молоко)
Як нам пояснили, то її стан залежить не від температури повітря, а від течій. Тобто, при, наприклад, градусах 20-25 ззовні, море може бути теплющим)
Дув вітер та вода була доволі бурхливою, з хвилями, які заважали просто так лежати на спині
Як з пафосом попрати футболку? Скупатись в ній в Балтійському морі)
Загалом, біля берега море було неглибоке, мені потрібно було зайти доволі далеко, щоб вода була по шию. Хоч дна і не було видно, але тільки з-за хвиль - так вода була чистою. Тільки ближче до мілководдя траплялось багато водоростей. І ніяких медуз, яких так багато у нас на півдні!)
Трохи реклами wbc-шопу)
Як я вже казала, захід був неймовірний! В Прибалтиці похмурна погода - це нормальне явище, хмари були більшість нашого перебування там, тому фотки виходили гарними)
На пляжі до нас підійшли познайомитись один з друзів латвійця. Хлопець був з Британії. Ранком наступного дня він ще з двома прямували до Таллінна на паром та запропонували нам одне вільне місце в машині. Ми і погодились, з розрахунком, що хтось один поїде, а інші двоє будуть стопити. Британець же порозпитував нас про справи в країні та розповів, що колись був в Києві та їздив в Чорнобиль.
Накупавшись вдосталь, Коля з Бородатим пішли вже до намету, а я повернулась на пляж - ще погуляти та пофоткати.
Як посутеніло, компанія покликала нас до себе до вогню) Виявилось, що, окрім британців, там ще були дівчина-полячка, американка та ще звідкись (вже не пам'ятаю). Посидівши трохи там та поспілкувавшись, ми почали звертатись до себе, спати. Тут нас обрадували британці, сказав, що зможуть все-таки підкинути всіх трьох) Тож, наступного дня нам всім потрібно було вставати о 6 ранку.
Немає коментарів:
Дописати коментар