Білорусь
Вільнюс
Вставши рано зранку, ми зібрали речі та поїхали разом з Едвардсом до Риги.
Виїхавши на бусі до траси, ми почали стопити. Як я вже писала, планували повертатись знову через Білорусь. Але тут, завдяки нашому прапору, зупинилась машина - чоловік був з Норвегії, а жінка - з України. Вони прямували до України, у Львів, але не через Білорусь, бо чоловіку для того потрібно було відкривати візу (хоспадє, а так же, мабуть, йому хотілось-то в ту Білорусь потрапити). Їхали вони через Краків, але не встигали туди того ж дня, тому залишались на ночівлю в Варшаві. Упускати пряму машину на 600 з гаком кілометрів, звісно, ми не стали, а тому маршрут трохи змінився)
Висадили вони нас біля Мака. В принципі, пошук ночівлі нам був не критичний, бо знаходились кілометрах в 3 від аеропорту Шопен, але Ваня все-таки знайшов вписку. В транспортної орієнтації містом в Польщі є дуже корисний сайт - jakdojade.pl. На жаль, там є не всі міста, але, принаймні, найбільші.
Спершу ми сіли не в ту сторону, проїхали пару зупинок до кінцевої, вийшли в районі типу Борщаги чи Трої (це ми вже по контингенту на лавочках подивились), але потім попрямували в потрібному напрямку. В вагоні якийсь дід почав розпитувати звідки ми, жалітись на низку пенсію та великі ціни, путіна та комуняк. Він розмовляв польською, ми - українською, але зрозуміли одне одного)
Якось дешево доїхати, щоб катнути на мячик в Кіровоград, я вже не встигала, а тому вирішила подовжити свою подорож ще на деякий час. Конкретного маршруту собі не склала, але залишалась у Варшаві на день та ніч. Хлопці ж почали шукати варіанти повернення додому, бо були обмежені візою.
Тож, на той момент наш автостоп втрьох закінчився, 1700 з гаком км, та маршрут виглядав так:
Парк неподалік від нашої ночівлі. Наче, найбільший у Варшаві, але назву не пам'ятаю.
Неподалік знаходився стадіон національної збірної, до якого я і пішла
Сам стадіон (трибуни) були закриті (принаймні, я не знайшла відкритого входу). Але можна було зайти в приміщення неподалік них.
В одному з приміщень було щось типу виставки, присвяченої історії Польщі. Як не дивно, людей зовсім не було.
Як я зрозуміла, там повинні були проводити якийсь спортивний захід.Були величезні черги до кас за квитками на нього та рекламки, як на моніторах.
Наступним за моїм пунктом призначення був стадіон Легії. Якраз зручно було піти до нього перед відвідуванням історичного центру, бо так крюк виходив менше, ніж при маршруті навпаки.
Вид на Віслу
Містом вистачає всяких малюнків та графіті
А далі я випадково надибала на міст транспортної розв'язки, під яким всі колони були обмальовані. Далі йде 100500 фоток тих графіті) Їх там, звісно, було більше, але лиш деяка частина мені сподобалась. Частина з останніх були просто витворами мистецтва!
Частина малюнків була зовсім поряд проїжджої частини, частина - на території паркування машин. Я ходила роздивлялась та все фоткала, мабуть, хвилин 40)
Стадіон був буквально хвилинах в 10 від моста. Точніше, починались поля для тренувань чи чогось такого. До речі, саме в той час там розминались та грали якісь гравці, не знаю вже якого зі складів Легії (і чи її взагалі).
Який вже тут АМФ, якщо на стікерах (навіть якщо і рекламних, не перевіряла) QR-коди роблять)
Сам стадіон називається "Пепсі-ареною". Такоє, якось рагульно звучить, на мою думку.
Казімеж Дейна, програв в Легії 12 років, був капітаном національної команди. Коли загинув в автокатастрофі, його футболку вилучили.
Скільки схожого в мовах)
Подивившись цей стадіон, я попрямувала в сторону центра. Також у Варшаві ще є стадіон Полонії, але він знаходиться трохи далі, в тій же стороні, що я йшла, тож, я вирішувала шляхом, йти туди чи ні)
Люблю фоткати такого типу старі двері чи вікна)
Поки йшла до КФЦ в пошуках вай-фая, зустрілась вулиця з різними посольствами. Загалом, в принципі, як і у всій Польщі, багато будівель були ще совкової побудови, тож, було враження, що гуляєш десь в Києві.
Один з корпусів Варшавської політехніки
Не знаю, де знаходяться гуртожитки, але корпуса - всі компактно, в одному місці.
Це, власне, головний корпус, але зі сторони внутрішнього двора.
Ну суто гейропський будинок)
Ночівлю я собі знайшла доволі швидко. На мої запити відгукнулось близько 5 чи 6 людей.
Дівчина та хлопець, у яких я зупинялась, приходили додому пізно ввечері, тому залишалось достатньо часу прогулятись центром, до якого я, врешті решт, дійшла.
Президентська резиденція.
Якась група грала джаз. Не захоплююсь такою музикою, тому трохи послухала та пішла далі.
Вид на стадіон зі старої частини міста.
Королівський замок.
Після німців замок відбудовували повністю. За час же свого існування він встиг побувати і резиденцією королів, і сейму, і польських династій. Зараз це - музей.
Про площу Ринок, всякі вулички я навіть писати нічого не буду - все те ж саме, що і в інших польських містах)
Погулявши містом, я поїхала до пари, у якої зупинялась. Дуже зручно, що на кожній зупинці є розклад автобусів. При чому. ці автобуси приходять згідно з розкладом - по них можна годинники налаштовувати.
Будинок виявився в доволі приємному районі передмістя (ну як передмістя, хвилин 30 діставатись з центра). Я трохи порозповідала про свою подорож, та лягла спати.
Немає коментарів:
Дописати коментар