Білорусь
Вільнюс
Тож, на бусі ми доїхали до аеропорту, який знаходився відносно недалеко від центру міста та був доволі невеличкий на вигляд, та почали стопити.
Погода була доволі непередбачувана: то вітер, то сонце, то хмари. Але радувало, що на випадок зливи у нас був дах автобусної зупинки над головою)
Мабуть, це був одне з найдовших очікувань - ми стояли з прапором біля години. За поглядами водіїв ми зробили висновок, що більшість з них були кацапами))
Врешті решт, нас підібрав хлопець, який попрямував з Таллінна до Тарту до друзів. Що цікаво, наголосив нашу увагу, щоб позаду сіл тільки двоє, бо "там тільки два місця". Мабуть, з-за того, що не було ременю безпеки для місця посередині. Він трохи порозпитував нас про подорож і все таке інше, а потім, як би ми не тримались, але всі позасинали, та він нас розбудив вже в Тарту біля якогось парку)
Хлопець пояснив нам, в якому напрямку прямувати до центра, та ми пішли, шляхом шукаючи туристичний центр та Мак, щоб зв'язатись з дівчиною, яка нас повинна була вписувати.
Шляхом помітила, що було доволі багато зелені, дерев, парків.
Послухавши, що Тарту - це студентське містечко в Естонії, я очікувала побачити доволі багато багатоповерхівок-гуртожитків. Принаймні, таких, як у нас або хоч схожих. Але, натомість, шляхом траплялись тільки 2-3 поверхові будинки, які були схожі на осередки братерств з типових американських фільмів про виші) Всі будинки були відносно невеликими та виглядали доволі старими.
Потім зустрічали багато малюнків містом.
Інфо-центр, який був на в одному з прилеглих до центральної площі провулків, був відмінним. Вся поліграфія, яка стосувалась тих чи інших аспектів життя міста була дуже високої якості. Мапа, яку дали, була дуже незручна, але, на щастя, Бородатий взяв путівник, яким ми потім і користувались.
Фонтан з пам'ятником студентів, які цілуються, на Ратушній площі.
Містом бачили доволі багато молоді. Але, як я зрозуміла, у порівнянні з часом навчальних семестрів, це було ще небагато.
Тигуторн - будинок-равлик) Будинок є житловим та, по сумісництву, найвищою будівлею в місті.
Незважаючи на те, що Тарту менше Таллінна, в першому ми знайшли аж 4-6 хостів.
Дівчина, яка нас вписувала, жила на виїзді з міста. Було дуже добре, що до торговельного центру, який був неподалік неї, ходили безкоштовні автобуси, тому, скільки ми катались, нам не довелось платити за проїзд)
Вже на місці ми доволі довго шукали необхідну вулицю та будинок, майже колом обійшли до місця нашої ночівлі) Навколо були дуже круті краєвиди. Звісно, не Швейцарія, але безкраї зелені галявини волею-неволею затримували на собі погляди, так і хотілося полежати прямо на них)
До речі, будинок знаходився неподалік від траси на Ригу, що було дуже зручно для нашого наступного стопу.
Вже був вечір, а для прогулянки містом був ще цілий наступний день, тому ми не стали їхати в центр, а пішли в той самий центр, до якого ходив бус. Тим більше, що останній їздив до 10 вечора, тож ми могли на нього не встигнути, та довелось би сплачувати за проїзд.
В ТРЦ ми знайшли величезний зоомагазин, в якому було все: починаючи від папуг та закінчуючи дикобразами та єнотами) Деякі екземпляри тварин коштували до 5000 євро.
Повернувшись, ми полягали спати, бо наступного дня Ользі треба було зранку йти на роботу.
Хлопці вирішили почекати автобус та поїхати до центру ним. Так як в сумі це виходило те ж саме, що пройтись пішки, то я обрала останнє.
В дворах приватних будинків бачила дуже багато прапорів країни.
Як і все місто, район був дуже зеленим, навіть на садових ділянках бачила деколи доволі старі дерева.
Шляхом зустрічалось дуже багато таких дерев'яних різнокольорових будинків, цілими кварталами. У мене створювалось таке собі відчуття перебування десь на Дикому Заході)) Здавалось, що в одному з них виявиться якась таверна, з якою вийдуть чоловіки у високих чоботях та посідають на коней. Але під місцевими крамницями сиділи тільки бабки з сємками)
Натрапила на якусь стіну, де було дуже багато графіті.
Саме тільки так можна зрозуміти деякі предмети в універі)
АННАА (АХХАА) - найбільший розважально-науковий центр в Естонії. Співпрацює з багатьма науковими та навчальними закладами; пропагує науку, науковий підхід, підвищує цікавість до технологій та науки.
Коли дивишся на ці лавки, фраза про "шило в одному місці" перестає бути метафорою))
За поточним курсом якось була шкода витрачати 12 євро за вхідних квиток.
"Де моя велика чашка?")
Гейропський гамак
Відчуваєш себе героєм "Нічного дозору", коли над головою колом літає стільки чорних птахів.
Далі, за маршрутом путівника, ми пішли вздовж набережної.
Місцевий ринок. Як ми зрозуміли за чисто масковським акцентом, місце роботи/дислокації/спілкування російськомовного населення Тарту. Виглядає, як типовий центральний ринок із купою хлама, шмоток, непотрібних речей. До речі, продукти, особливо овочі та фрукти, коштують значно дорожче, ніж в супермаркетах, тому не знаю, хто там скупляється. Знову ж таки, можливо, це просто місце для спілкування для певного прошарку населення.
Зображення поточного рівня води відносно рекордно низького та рекордно високого.
Рамка "нашинал джеографік" (насправді, вона називається типу "вікно кудись там"). Чк виявилось потім, вона ще й крутиться.
Пропаганда та реклама донорства. В кульках була, як я думаю, підфарбована під розчин крові рідина з фотографією донора.
А далі ми дійшли до моста, де знайшли багато прикольних малюнків.
Цей мені сподобався більше за все)
Шавки всюди
Наступним пунктом нашого маршруту був Ботанічний сад.
Зайшовши туди, ми подивились, що вхід був платним, тому не пішли всередину. Не помітивши стежку вбік, якою можна було обійти будівлю, ми вийшли на вулицю та пішли далі.
Гейропа
Зустрічали такі прикольні аплікації з наліпок, не тільки в Тарту
Якась церква
Головний корпус університету Тарту. До КПІшного першого корпусу ані за розмірами, ані за красою не дотягує) Чого там казати, я ще не бачила жодного виша закордоном, який би сподобався більше рідного (Хогвартс я не рахую, його бачила тільки в кіно)
Звісно, не могла не зайти всередину) Мабуть в середині серпня там ще було чи то прийом документів, чи то курси, бо заходило також пару людей з папками.
Гвинтова драбина на чердак впиралась в залізні двері із масивним замком, який би я явно не відкрила. У вузьку щілину побачила там якісь балки та купу пилу.
Далі ми попрямували до руїн Домського собору Тарту.
Як я почитала вже потім, у цих руїн виявилась доволі цікава історія. Ну як цікава...схил, на якому собор був побудований відчув на собі вплив трьох релігійних вірувань.
Спершу це було одне з найбільших укріплень естонських язичників. В 13 сторіччі фортеця була знищена християнськими воїнами з Лівонії. Вони побудували свою, із цвинтарем та домами для робітників церкви. Це була одна найбільших релігійних будівель Східної Європи. В 16 столітті на собор напали протестанти, та почалась розруха. А далі була пожежа та багато часу, який, власне, і перетворив більшою мірою все на руїни.
Як на мене, місце, дійсно, дуже гарне та цікаве. Мабуть, одне з тих, що найбільше сподобались за подорож.
Спробувала залізти на одну із стінок, але толком нічого не зафоткала, а тільки забруднилась, коли лізла донизу.
Можна було піднятись на оглядовий майданчик та подивитись на місто з висоти, але, за законом підлоти, саме в цей день тижня цей вхід був зачинений.
Отакі зруйновані будівлі прямо в центрі міста
Не знаю, для чого ця невеличка башта, але розмальована прикольно.
Мапа Естонії на кам'яній Тортиллі.
Ми домовлялись з Ольгою, що ще підемо прогулятись з нею, тому поїхали до неї. Ми якраз встигли зайти в маркет, перекусити та прийти з нею на черговий автобус до центру.
Всі багатоповерхові будинки в районі, де жила Ольга, виглядали доволі новими, пофарбованими в яскраві кольори. Коли ж ми запитали, виявилось, що це старі будівлі, але відремонтовані. Ремонт будинку (його фасаду) здійснюється таким чином, що кожній квартирі надається кредит на 10 років в розмірі 20 євро на місяць. Звісно, його можна виплатити раніше. Коли ми зробили елементарні арифметичні обчислення, до нас напросився висновок, що хтось непогано відмиває гроші.
Коли побачили одного бомжа на траві, вони розповіла, що в них до сіх пір працюють витверезники. При чому, працюють доволі оперативно та швидко. Типу, якщо хтось бачить на вулиці настільки п'яну людину, що остання не може навіть йти, то тоді дзвонять по номеру, та представники закладу забирають пасажира, а потім - штрафують.
Саме, коли ми думали, куди піти, виявилось, що ми не помітили стежки в БотСаду. Тоді ми пішли з нею туди та оминули будівлю.
За будинком був великий ставок, в якому була купа качок та риб.
У всіх жителів ставка вже був рефлекс - за все, що кидалось в ставок були батли. Скільки б ми не дурили та не кидали якісь листочки, то за кожен з них там починались цілі махачі серед риб. Врешті решт, та, яка його хапала, розуміла, що її надурили та випльовувала. Але на той час пливло ще і багато качок, які бачили метушню в воді.
Потім ми пройшли трохи далі, за пагорб. За останнім виявилось місце для сцени, на якій часто проводять різні творчі вечори чи концерти.
Далі Ольга нас відвела в кафе, де, за її словами, вони часто збираються з друзями. Кафе знаходилось настільки в провулку та у дворах, що ми би його не знайшли і уже точно не набрели би випадково. Стояли дуже зручні крісла, лавки та гойдалки (на яких розважались явно дорослі, а не діти), якась компанія грала в настільний теніс
Відати, взагалі в них фігово зі всякого роду кардібалетом чи кабаре, раз такі танцівниці на афішах
Прогулялись по вулиці, на якій купа барів, та постійно бухають люди. Хоча цього разу, з-за відсутності початку навчального року, там було доволі небагато людей.
Колись цей будинок почав потихеньку падати. Тоді його обперли об сусідній цими балками.
Потім ми побачили якісь зйомки чи то фільму, чи то реклами. Дівчина казала пару слів, а на її фоні бігли інша дівчина з хлопцем, до яких вона потім приєднувалась.
Торговельний центр, на верх якого за невеличку сплату можна піднятись. Але, як і з руїнами, спрацював закон підлоти - просто не було камер, щоб зафоткати.
Буквально на один день промазувала.
Що ж, ми почекали фрі-бус, повернулись до неї та полягали спати, бо наступного дня треба було стопити в сторону Риги та Юрмали.
Немає коментарів:
Дописати коментар